До чого веде політика Путіна?
Автор: sasha от 07 листопада, розділ: Аналітика / Росія, переглядів 1 756
- +1
Початковий шок, який відчули Сполучені Штати від раптового втручання Росії в громадянську війну в Сирії, пройшов. У американських журналістів і аналітиків з'явилася перепочинок, і вони можуть спокійно розібратися в тому, які цілі переслідує Путін у Сирії.
- Чи зможе він їх домогтися поодинці або йому буде потрібно сприяння Заходу і, в першу чергу, США?
- Якщо друге, то які перспективи налагодження співпраці?
- Якщо перше, то наскільки великі шанси на те, що односторонні дії Кремля обернуться серйозної конфронтацією із Заходом і арабськими членами коаліції?
До всякої кооперації з російськими збройними силами, американцям хотілося б просто убезпечити свої літаки від випадкових зіткнень з російською авіацією, що працює в Сирії. З цією метою 21 жовтня сторони підписали меморандум про взаєморозуміння, подробиці якого, за наполяганням Москви, не підлягають розголошенню. Виділено частоти, на яких зможуть перемовлятися американські та російські льотчики; на землі організована система термінового зв'язку; сформована робоча група, на яку покладено здійснення подальших консультацій. Нічого важливішого, як створення зон ведення спільних бойових дій або обмін оперативною інформацією, поки не передбачається, підкреслює Пентагон. Проте в Москві замісник Міністра Оборони Анатолій Антонов повідомив, що передбачається також виробити механізм надання Америкою і Росією взаємної допомоги один одному в кризових ситуаціях.
Удавані зрушення у військовій області в одному регіоні Росія не поширює на інші точки земної кулі, що викликає в американців відомий песимізм щодо міцності угоди по Сирії. 29 жовтня два російські літаки наблизилися на небезпечну відстань до американського авіаносця «Рональд Рейган», курсував в Японському морі. З палуби були підняті чотири «Хорнета», які відігнали непроханих прибульців. Операція перехоплення, згідно офіційному зведенні, була виконана в межах норми безпеки. Обльоти американських кораблів, ніж просто наближення до них, на зразок тих, що здійснила Росія в Чорному морі під час операції по захопленню Криму, Пентагон охарактеризував як «провокації».
Повертаючись до Сирії, Кремль силкується представити жовтневий меморандум про взаєморозуміння як активну форму співпраці з США, а може бути, навіть як спільні повітряні навчання, що нібито мали місце 3 листопада. Вашингтон був змушений уточнити, що в той день в небі над південним районом Сирії відбулися трихвилинні переговори між американським і російським льотчиками відповідно до регламенту, встановленим названим меморандумом. Краще було перевірити його працездатність в штатній ситуації, ніж в екстреній. Нічого більше. Як вказав високопоставлений представник Пентагону, справжнє військове співробітництво з Росією повністю заморожено після анексії Криму.
Днями російські військові відкрили ще одну базу в місті Тіяс неподалік від Пальміри, яка є оплотом «ІГІЛ». Таким чином, теоретично збільшується ймовірність того, що союзна авіація і Росія почнуть бомбити одні й ті самі об'єкти. Поки що це зовсім не так, що в черговий раз підтвердила в середу на слуханнях у Конгресі заступник держсекретаря Вікторія Нуланд. У той же час, як пише в Daily Beast військовий оглядач видання Девід Екс, США вперше розгорнули в Туреччині літаки F15С, призначені для ведення повітряного бою. Оскільки у «ІГІЛ» авіації немає, то не просто ймовірним, а єдино мислимим їх противником можуть бути тільки російські літаки, переконаний оглядач. При цьому Росія, у свою чергу, переслала до Сирії винищувачі Су-30 теж призначені для повітряного бою. Хто, дозволено запитати, є їх ймовірним противником?
Ну а що з приводу перспектив взаємодії США і Росії на дипломатичному фронті? «З Путіна миротворець як з собачого хвоста сито», - заявляє аналітик журналу Foreign Policy, у минулому офіцер британської армії Еміль Сімпсон. Не за тим, мовляв, Путін поліз до Сирії, щоб встановлювати мир. Ні в найближчій, ні у віддаленій перспективі. Та й політична ситуація в Сирії, об'єктивно кажучи, не містить передумов до полюбовному результату: аж надто багато гравців налаштовані раніше на перемогу, а не на почесну нічию, а без їхньої на те згоди врегулювання неможливо. Так, як Сімпсон, у Вашингтоні думають багато хто. Хоча і висловлюються менш запально. Співрозмовник РС - експерт «Фонду захисту демократій» Борис Зілберман.
- Чи є шанси на те, що США і Росія співпрацюватимуть щодо Сирії? Чи є шанси на те, що вони вступлять в конфронтацію? І який сценарій більш ймовірний - кооперативний або конфліктний?
Шанси на співпрацю, як я це бачу, самі мінімальні. Шанси на конфронтацію теж дуже невеликі. Але при цьому ймовірність конфлікту вища, ніж вірогідність співпраці. Ця остання оцінка базується на тому, що адміністрація Обами в якийсь момент захоче захистити повітряний простір свого союзника Туреччини або створити безпольотною зону на півночі Сирії; і в одному, і в іншому випадку інтереси Америки та Росії можуть увійти в суперечність. Якщо цього не відбудеться, то кооперація не піде далі меморандуму про попередження зіткнень в повітрі; власне, сухопутні сили обох сторін в Сирії вкрай нечисленні, і про сутички між ними мови не йде. За замовчуванням Вашингтон і Москва можуть поділити Сирію на негласні сфери впливу: російська - в алавітському районі на заході країни, американська - на сході і північному сході, де курди борються за першість з «Ісламським державою». Явна ж, офіційне політичне співробітництво Вашингтона і Москви впирається в непереборне, на мій погляд, перешкода в особі Башара Асада: одна сторона вимагає його відсторонення, інша настільки ж непохитна у прагненні зберегти його при владі.
- Несхоже також, що США і Росія зможуть добитися прориву щодо Сирії на переговорах в розширеному форматі, які стартували минулого тижня у Відні?
- З того, що нам стало відомо про першому раунді багатосторонніх віденських переговорів, то США і Росія на ньому не домінували; скоріше, він проходив під знаком протиборства Ірану і арабських країн, в першу чергу Саудівської Аравії. Ні Тегеран, ні Ер-Ріяд не налаштовані миролюбно. Вони мають намір вкластися по максимуму у досягнення перемоги силою зброї, що б там не стверджували наддержави про відсутність військового вирішення сирійської проблеми. Іран, до речі, зробив офіційну заяву, що не має наміру вести діалог з США про Сирію без узгодження його з Дамаском. Перси і араби переконані, мені здається, що якщо у проблеми немає, в принципі, військового вирішення, то у неї немає і рішення політичного, - вважає Борис Зілберман.
Експертне співтовариство в США, зі зрозумілих причин, зосереджено на американо-російському протистоянні і майже не помічає іншу ділянку, на якому внаслідок інтервенції Росії в Сирії теж може спалахнути небезпечний конфлікт. Йдеться про Ізраїль. 30 жовтня ізраїльські ВПС, відповідно до давньої стратегічної установкою, атакували сирійську автоколону, що доставляла військові припаси ліванської «Хезболлі». Військове співробітництво Ірану і Сирії з «Партією бога» - предмет постійного занепокоєння для Ізраїлю. До появи в Сирії російських літаків і засобів ППО весь повітряний простір країни було фактично вотчиною ізраїльської авіації. І надалі від безперешкодного доступу до сирійського повітряного простору Ізраїль не може відмовитися в світлі своїх базових національних інтересів. Більше того, російські літаки, розгорнуті в Сирії, здійснили за останні два тижні ряд бойових вильотів в районі Голанських висот; в одному з рейдів були атаковані об'єкти, що розташовувалися всього в десяти кілометрах від кордону з Ізраїлем. Росія, переконані в Тель-Авіві, серед іншого перевіряє Ізраїль на міцність. Що якщо російські літаки підлетять ще ближче до кордону або випадково перетнуть її, перш ніж будуть перехоплені? Ніхто в ізраїльському командуванні не готовий відповідати на це питання, писав 2 листопада авторитетний ізраїльський сайт Al-Monitor.
Оригінал публікації:
Радіо Свобода
Схожі новини
Путін про згоду Асада підтримати частина опозиціїСу-30СМ vs F-22. Хто кого?Сирія: "блискавичне" рішення РосіїСу-30СМ проти F-22 в СиріїСирійський аеродром стане російською авіабазою?
Коментарі
