Як ми тепер знаємо, навчені гірким досвідом інформаційної війни, фільм є чудовим пропагандистським засобом в умілих руках. Касові збори «Збройного барона» сягнули 73 мільйони доларів по всьому світу.
Звинувачення у поставках Бук-М1 до Грузії
Останнє десятиріччя звинувачень української влади у незаконних поставках можна почати з людини, яка після гучного розголосу фільму «Збройний барон» отримала прізвисько «збройний скандал» – народного депутата від Партії регіонів Валерія Коновалюка.
Після збройної агресії Росії проти Грузії 8 серпня 2008 року, що відбулася під час Олімпіади, інформаційний простір у всьому світі був перегрітий. Достовірну інформацію про те, що відбувалося, отримати було дуже важко. В цих умовах Валерій Коновалюк став головним спікером звинувачень проти Президента Віктора Ющенка та Президента Грузії Міхеїла Саакашвілі у незаконному постачанні зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) «Бук-М1» до Грузії. В українському парламенті була створена тимчасова слідча комісія, яку й очолив Валерій Коновалюк.
За словами Коновалюка, Віктор Ющенко примушував «Укрспецекспорт» продавати озброєння за заниженими цінами, керуючись мотивами надати підтримку Саакашвілі, що водночас послабило українську армію, а кошти пішли повз держбюджет.
До звинувачень проти Ющенка пізніше приєдналася і Юлія Тимошенко.
Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, на той час не погоджувався з Коновалюком. За словами експерта, вказаний ЗРК «Бук-М1» на момент продажу був у несправному стані, крім того, з нього зняли окремі елементи, що були в подальшому використані для підсилення боєздатності інших комплексів.
На жаль, результатів роботи Тимчасової слідчої комісії, очолюваної Коновалюком, знайти не вдалося. Цікаво, що обвинувачення щодо ймовірного постачання до Іраку РЛС «Кольчуга» Валерій Коновалюк спростовував. Пізніше він став радником президента Януковича, а вже у березні 2014-го балотувався на посаду Президента України.
Звинувачення у поставках танків Т-72 до Судану
7 жовтня 2008 року авторитетне британське видання BBC опублікувало статтю з заявою про те, що українські танки Т-72, які знаходилися на захопленому сомалійськими піратами судні «Фаїна», призначалися для постачання не в Кенію для Міністерства оборони, як було заявлено українським урядом, а в Південний Судан, який відділився від Судану в 2005 році, але на той час так і не затвердив свій юридичний статус.
Ситуація в тому регіоні була дуже важкою. Країна була розділена на Судан, Південний Судан і повстанську провінцію Дарфур. У 2007 році у відповідь на насильство суданського уряду у Дарфурі Сполучені Штати ввели нові економічні санкції, які поширювалися на активи суданських чиновників, а також на компанії, які належали уряду Судану. Однак ці санкції не поширювалися на Південний Судан, незалежність якого Сполучені Штати підтримували.
Ці факти внесли ще більше плутанини, оскільки Україну звинувачували вже у поставках зброї до підембаргової країни, що є досить тяжким злочином у міжнародній практиці.
BBC, яке опублікувало звинувачення, грунтувало свої висновки на абревіатурі у специфікації контракту на поставку. На їхню думку, абревіатура GOSS означала Government of Southern Sudan (Уряд Південного Судану). Контракт мав специфікацію MOD/GOSS/T-72/06-07-5/9-1K та дату 15 лютого 2007 року.
Керівник дипломатичної місії Південного Судану в Брюсселі Френсіс Назаріо спростував позицію британських журналістів у своєму коментарі українському виданню «Сегодня». За його словами, абревіатура GOSS означала не Government of Southern Sudan, а абревіатуру підрозділу матеріально-технічного забезпечення Міноборони Кенії — General Ordnance and Security Supplies. Це саме підтвердило і міністерство оборони Кенії, а також керівник «Укрспецекспорту» Сергій Бондарчук.
Вже відомі нам спікери збройних баталій Юлія Тимошенко та Валерій Коновалюк підтримали сторону британських журналістів та, відповідно, звинувачення проти України.
У 2010 році Wikileaks оприлюднили один із найбільших витоків американської дипломатичної пошти Wikileaks:Cables, серед яких було і повідомлення від Посольства США в Києві про зустріч представника американського уряду Ван Діпена з керівництвом «Укрспецекспорту» 23 вересня 2008 року. На цій зустрічі, як повідомляє дипломатична пошта США, українська сторона порушувала питання зміцнення гарантій за Будапештським меморандумом 1994 року в обмін на поглиблення відносин зі США у сфері скорочення озброєнь та забезпечення захищеності від ракетних ударів.
Водночас американська сторона вимагала від України знищити усі ракетні комплекси (в т.ч. «Скад» та СС-24), а Україна, зі свого боку, погоджувалася, але просила на цю діяльність додаткове фінансування. З метою посилення тиску на українську сторону Ван Діпен показав своїм співрозмовникам супутникові знімки та документи, які нібито підтверджували факт про те, що танки Т-72 потрапили в Південний Судан.
У відповідь на прохання передати ці матеріали Україні офіційними каналами для вивчення і проведення розслідування, Ван Діпен відмовився, не пояснюючи причин.
Подальше вивчення зливу диппошти США на Вікілікс показало, що американська сторона щонайменше знала про загрозу реекспорту танків до Південного Судану з Кенії ще тоді, коли українське судно «Фаїна» було захоплене піратами. Відповідно, американці могли зупинити цю поставку в будь-який момент.
Наприклад, у цьому повідомленні про зустріч з послом Кенії в суданському Хартумі йдеться про обговорення з американською стороною перспектив кенійського сприяння у військовій підготовці вояків «Суданського народного визвольного руху» (СНВР) в рамках підтримки з боку США. Йдеться про побоювання кенійської сторони, що такі дії можуть погіршити відносини між Найробі та офіційним Хартумом.
А в цьому повідомленні йдеться про те, що міністр внутрішніх справ Південного Судану Пол Майом Акец заявив у приватній бесіді, що Південний Судан готовий заплатити сомалійським піратам викуп, щоб отримати довгоочікувану поставку. Однак для цього треба зменшити суму хоча б до 2 млн доларів. Крім того, Майом звернувся через офіцера розвідки СНВР до Ефіопії, щоб та продовжила тиснути на піратів зі свого боку. А також просив допомоги у американської сторони у забезпеченні звільнення судна.
29 липня 2009 року з американського представництва в Хартумі надійшло ще одне повідомлення про те, що на полях організованого у Вашингтоні форуму щодо підтримки всеохоплюючої домовленості про припинення вогню в Судані начальник штабу СНВР звернувся до міністра закордонних справ Кенії Мозеса Ветангула стосовно пришвидшення поставок до Південного Судану танків, розвантажених із «Фаїни».
Ці дипломатичні повідомлення свідчать про те, що у складному процесі владнання гострої ситуації між Суданом і Південним Суданом американська сторона не лише була повністю обізнана про можливість такої поставки з боку Кенії в порушення домовленостей, досягнутих з Україною, а й всіляко сприяла становленню військової влади «Суданського народного визвольного руху», в тому числі його збройного потенціалу. Більше того, потім американська сторона використовувала цю інформацію з метою здійснення тиску на Україну в процесі знищення озброєнь.
У своїх коментарях голова «Укрспецекспорту» Сергій Бондарчук також заявив, що документи end-user (кінцевого користувача) були надані кенійським урядом у відповідності до вимог міжнародного законодавства, і здійснення реекспорту військової продукції в таких умовах є відповідальністю покупця.
«Ймовірно українські» літаки зі зброєю в Нігерії та Тайланді
У червні 2009 року в нігерійському аеропорту Кано місцеві правоохоронні органи затримали український літак з вантажем зброї з Хорватії, який направлявся в Екваторіальну Гвінею. Невдовзі літак та його екіпаж звільнили, не висунувши жодних звинувачень. Однак цілий місяць сімох льотчиків американсько-української компанії «Меридіан», що здійснювала рейс, тримали в одній кімнатці, не дозволяючи навіть зателефонувати. А голова нігерійського безпекового відомства ховався від представників української сторони, відправляючи на переговори свого заступника, який тижнями говорив про те, що «перевірка триває».
Невдовзі після затримки літака з’явилася інформація, що він перевозив мінометні міни калібру 60 мм та 82 мм за контрактом між кіпрською Infora Ltd та міністерством оборони Республіки Екваторіальна Гвінея із Загреба (Хорватія) в Малабо. В «Укрспецекспорті» також запевнили, що затриманий вантаж ніякого відношення до України не має.
Російські ЗМІ в цей час невпинно наголошували, що Україна незаконно торгує зброєю з бойовиками нігерійського угруповання Руху за визволення дельти Нігера (MEND). Інцидент було вичерпано, однак, як мовиться у відомому анекдоті – «ложечка знайшлася, але неприємний осад залишився».
13 грудня 2009 року ЗМІ Таїланду оголосили про затримання в аеропорту Бангкока транспортного літака Іл-76 (бортовий номер 4L-AWA). При огляді літака, який вилетів із Північної Кореї і приземлився в Бангкоку для дозаправки, було знайдено зброю, заховану в дерев`яні ящики. Загальна вага вантажу становила близько 40 тонн. У ящиках знайшли ручні гранатомети, вибухівку і портативні зенітно-ракетні комплекси.
Газета Bangkok Post з посиланням на правоохоронні органи Таїланду повідомила в суботу ввечері, що літак зареєстрований «в Грузії або в Росії».
Згодом місцеве інформаційне агентство Thailand News Agency (TNA) повідомило, що командир літака – громадянин Білорусі Михайло Пєтухов показав під час допиту в поліції, що літак вилетів з України, завантажив на борт ящики з вантажем у Північній Кореї і знову прямував до України. Він також розповів, що літак на шляху до Пхеньяна дозаправлявся в Азербайджані, потім в Об`єднаних Арабських Еміратах, а потім у Таїланді. Дорогою назад передбачалися дозаправки в Таїланді та Шрі Ланці.
Якщо б вдалося з точністю встановити, що зброя була завантажена в літак у Північній Кореї, політ військово-транспортного літака Іл-76, бортовий номер 4L-AWA, розглядатиметься як порушення санкцій ООН проти КНДР.
Почувши слово «Україна» у відповідях капітана повітряного судна, велика кількість агенцій новин одразу ж направила вантаж зброї туди ж.
Мінтранс України офіційно заявив, що повітряне судно зареєстроване в Грузії, а члени екіпажу не є громадянами України. Жодної заявки на виліт цього літака з українських аеропортів зафіксовано не було. А Державіаслужба не фіксувала документів, що підтверджують факт оренди літака українською авіакомпанією.
Неназвані джерела також повідомляли, що літак направився в Північну Корею з Мінська. А МЗС Казахстану (у складі екіпажу були громадяни цієї країни) повідомило, що літак був орендований у грузинської сторони новозеландською компанією. Інформаційно-аналітичний портал Грузія Online взагалі вважав, що сліди походження затриманого літака потрібно шукати в Кремлі. Про те, що літак направлявся в Росію, свідчать і інші джерела: «One suspect told authorities that the aircraft flew from Russia to North Korea where the weapons were loaded».
Звинувачення у поставках ПЗРК китайського виробництва до ІДІЛ
У четвер 19 листопада Кувейтське Новинне Агентство (КУНА) практично одночасно з Agency France Press з посиланням на Міністерство внутрішніх справ Кувейту оприлюднило інформацію про затримання злочинного угруповання, яке здійснювало підтримку терористичної організації ІГІЛ.
У даних, нібито наданих МВС Кувейту, фігурувало шість членів злочинного угруповання (три громадянина Сирії, один громадянин Кувейту, один громадянин Єгипту і один громадянин Лівану). Єдиним документальним джерелом відомостей про цей факт досі залишається тільки новина, опублікована одночасно Agency France Press (потім новина була видалена) і КУНА. На жаль, ніяких підтверджень або матеріалів, що стосуються даного гучного викриття терористів, на сайті МВС Кувейту опубліковано не було. Невідомо також, чи це була прес-конференція МВС Кувейту, чи прес-реліз, чи журналісти видань отримали інформацію приватно.
Водночас новина набула широкого поширення серед західних, російських і арабських джерел. Інформація також супроводжувалася графічними матеріалами, які, імовірно, були надані спікерами МВС Кувейту, оскільки так зазначено на сайті КУНА. До числа цих графічних матеріалів входили вже згадані фотографії шести підозрюваних, а також три фотоілюстрації, на яких зображений китайський ПЗРК FN-6.
Після нетривалого пошуку вдалося встановити, що ці знімки ідентифікуються як фоторепортаж одного з кореспондентів того ж Agency France Press від 14 жовтня 2014 року, де журналісти розповідали про нове озброєння, яке надійшло до бійців Вільної Армії Сирії з «дружнього» до повстанців Катару. За інформацією британського Daily Mail, китайські ПЗРК FN-6 катарська сторона придбала у ділків, що мали зв'язки з «корумпованими чиновниками Судану». А в Сирію зброя потрапила через Туреччину, куди було провезено контрабандою.
Очевидно, що історія про потрапляння китайських ПЗРК на територію Сирії за допомогою контрабанди через територію Туреччини вже була розказана журналістами AFP. Але в 2014 році в тій історії на місці України фігурував Судан.
Крім того, речник Головного управління розвідки Міноборони України (ГУР МО) Вадим Скібіцький у своєму коментарі виданню «Дзеркало тижня» сказав: «Проаналізувавши всю наявну в нас інформацію, можу сказати, що це добре спланована інформаційна атака Російської Федерації. Причому вона ґрунтується на фактурі, яка збиралася, починаючи з лютого 2014 року». Повне розслідування вкиду інформації свого часу було проведене Дмитром Золотухіним.
Російські ПТУРи нібито поставлялися з України до Ірану
2 травня 2017 року в деяких близькосхідних та російських блогах і медіа з’явилася інформація про те, що турецькі правоохоронні органи по боротьбі з контрабандою в турецькому порту Зонгулдак зупинили вантаж, який, нібито, прибув морем з України і прямував до Ірану. У вантажі знайшли деталі і частини російських протитанкових ракет 9K111 «Фагот» та 9K113 «Конкурс». Заарештований іранець зізнався, що віз вантаж до Ірану за винагороду.
Годі й казати, що російські та дотичні до них медіа жваво просували наратив про те, що зброю постачали до Ірану українці. Знову ж таки в обхід санкцій.
Ця спецоперація була проведена безпосередньо перед візитом Олександра Турчинова на 13-у Міжнародну оборонну виставку IDEF-2017, що відбулася в Стамбулі 9–12 травня 2017 року. Саме там «Укроборонпром» планував представити перспективні розробки вітчизняного ВПК.
Без вини винуваті
Це лише п’ять із сотень спроб очорнити Україну на міжнародному рівні та не дати українському військово-промисловому комплексу зайняти гідне місце на світовому ринку озброєнь. Ми не втомлюємося відбивати російські провокації, але особливо важко стає, коли до них приєднуються наші міжнародні партнери та окремі українські політики і журналісти. Необхідно завжди пам’ятати, що Україна була і залишається головною мішенню російської пропаганди та спеціальних операцій.
