Росія сильно ризикує в Сирії

Автор: neveDimka от 09 вересня, розділ: Новини / Аналітика / Росія, переглядів 1 487

У липні 1972 року Анвар Садат вигнав радянські війська з Єгипту, поклавши край серйозного військового втручання Москви у справи свого регіону. Минуло 43 роки, і російські війська повертаються.
Як повідомляє New York Times з посиланням на аналітиків з американської розвідки, «Росія направила до Сирії передову групу і перекинула на аеродром біля Латакіїі блоки збірних будинків для сотень людей ». Газета додає: «Росія також доставила на аеродром мобільну авіадиспетчерську і подала заявки на прольоти військової авіації на весь вересень». Дані повідомлення з'явилися слідом за схожими твердженнями, звучними в останні тижні, включаючи інформацію про нову зброю і навіть бойових підрозділах.
Американські військові представники заявили у вівторок, що Росія в останні дні перекинула до Сирії новий особовий склад, літаки та іншу техніку.
Те, що Москва серйозно залучена в сирійський конфлікт, саме по собі не є новиною. Вона впродовж багатьох років підтримує зв'язки з режимом Асада, а у СРСР, і після нього у Росії в сирійському порту Тартус здавна є військово-морської пункт базування. Як заявив нещодавно російський президент Володимир Путін, Москва поставила Асаду «серйозне» кількостейпро військової техніки та проводить навчання, допомагаючи йому вести громадянську війну.
Росія також відіграє помітну дипломатичну роль у сирійському конфлікті. Вона захищає режим Асада від тиску, для чого наклала вето на цілий ряд резолюцій Ради Безпеки з приводу цього конфлікту. Нещодавно Москва перетворилася на центр дипломатичної активності, спрямованої на припинення бойових дій. У Росії побувала ціла когорта західних і близькосхідних керівників, включаючи держсекретаря Джона Керрі та іранського генерала Касема Сулеймані, і вона провела два раунди багатосторонніх переговорів.
Найближча мета російської політики начебто ясна і зрозуміла: захистити режим Асада, який протягом десятиліть є союзником Москви, а в останні роки став одним з останніх каналів впливу Росії на Близькому Сході. Путін критикує сирійський режим і визнає необхідність «політичних змін», проте наполегливо відмовляється припинити підтримку Асаду і не погоджується на його відхід в рамках політичного перехідного періоду. Російське зброю, боєприпаси та запасні частини допомагають підтримувати роботу військової машини Асада.
В останні місяці війська повстанців підсилюють натиск на оплоти сирійського режиму, що напевно зіграло свою роль у нарощуванні російської підтримки. Поряд з прямим військовим ефектом російські дії подають сигнал повстанцях і їх іноземним спонсорам про глибокої відданості Москви сирійському режиму, і таким чином, гасять їх надію на досягнення військової перемоги, а також підштовхують їх до прийняття тих умов, яким віддають перевагу Росія і Асад.
Путін стверджує, що російська допомога Сирії є складовою частиною зусиль по боротьбі з «екстремізмом і тероризмом». Безсумнівно, додатковим спонукальним мотивом для Росії надавати допомогу Асаду є присутність джихадистських угруповань в рядах сирійської опозиції. Але Росія надавала допомогу Дамаску ще до появи ІГІЛ і «Джабхат ан-Нусра», і через це у неї виникають протиріччя не тільки з ісламістами, а й з усієї сирійською опозицією. Насправді сирійський режим за підтримки з боку Росії без розбору завдає ударів по мирних жителях, породжуючи жахливу гуманітарну катастрофу, а можливо - навіть сприяючи подальшому посиленню джихадизма.
Але у Росії можуть бути більш обширні мети. Участь російських військ у бойових операція на стороні режиму здатне ускладнити дії американських військових проти Асада, включаючи введення безпольотної зони. Подібно майбутнім поставкам сучасних зенітно-ракетних комплексів С-300 в Іран, така участь не тільки підсилює російський вплив, але й обмежує варіанти дій США і американський вплив в момент, коли Москва може порахувати, що Вашингтон навряд чи дасть жорстку відповідь.
І нарешті, пряме військове втручання Росії цілком відповідає виниклої недавно реваншистської манері поведінки Москви на світовій арені. Путін каже про відродження зів'ялої слави Росії і реалізує свої плани в Грузії, в Криму та на Україні, в той час як російські ВПС і ВМФ діють все більш агресивно у всьому світі. Таким чином, більш серйозна залученість Росії в близькосхідні справи викликає в пам'яті події з її минулого.
Які б не були мотиви Москви, розширення російського військового участі в сирійському конфлікті, якщо воно дійсно відбудеться, створює програшну ситуацію як для США, так і для Росії. Що стосується Вашингтона, то воно ускладнить його задуми з чинення тиску на сирійський режим, а у Асада з'явиться нова впевненість у своїх силах. Таким чином, шанси на дипломатичне врегулювання на прийнятних для США і сирійської опозиції умовах стануть ще більш віддаленими. Росія тим часом ще міцніше причепиться до свого уразливому і нужденному союзнику, а також налаштує проти себе такі регіональні держави, як Ізраїль і Саудівська Аравія. Нарощування присутності Росії саме по собі може стати мішенню для сирійської опозиції і джихадистських сил, що призведе до російських втрат. Замість того, щоб відродити колишню славу, такі дії можуть стати нагадуванням про те, як ця слава свого часу зів'яла.
Майкл Сінгх - керуючий директор Вашингтонського інституту близькосхідної політики (Washington Institute for Near East Policy). З 2005 по 2008 рік він працював у Раді національної безпеки, займаючись проблемами Близького Сходу. Джеффрі Уайт - науковий співробітник цього інституту, фахівець з військових питань, а в минулому високопоставлений співробітник військової розвідки.
Оригінал публікації: Expanded Syria Presence Would Carry Big Risks for Russia