Як зупинити військову ескалацію на Україні?

Автор: sergiy от 09 вересня, розділ: Новини / Аналітика / Україна, переглядів 1 506

У серпні Росія наростила військовий тиск на Україну, сконцентрувавши близько п'ятдесяти тисяч солдатів уздовж українського кордону, в той час як контрольовані Москвою бойовики активізували обстріли українських урядових позицій на Донбасі і загрожують Києву «великою війною».

Нинішня ескалація свідчить про невдоволення Росії відмовою України йти на односторонні поступки, такі як створення демілітаризованої зони в районі с. Широкино близько Маріуполя без надійнихгарантій, що підтримувані Москвою сепаратисти не захопили ці території після виведення українських сил.

Учасники Мінської контактної групи обговорювали це питання на своєму засіданні 3-4 серпня, але не змогли домовитися, так само, як і щодо відведення важкого озброєння калібром менше 100 мм. В обох випадках головною перешкодою стала відсутність дієвих гарантій, що сепаратисти виконають свою частину угод.

Ескалація на Донбасі і маневри російських військ близько українського кордону покликані справити враження не тільки на Київ, але й на Париж із Берліном. Саме під тиском Франції та Німеччини, а також Сполучених Штатів, в липні 2015 український парламент доповнив проект конституційних змін з посиланням на особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей (маються на віду території, фактично окуповані Росією). Багато українських депутати вважають такий стан поступкою Москві і потенційною загрозою для суверенітету і територіальної цілісності України.

Української парламент голосував за внесення змін до Конституції 31 серпня і на початку вересня; і Росія як і раніше сподівається, що Франція і Німеччина допоможуть їй проштовхнути положення, які дали б Москві можливість впливати на Україну через контрольовані Кремлем сепаратистські території Донбасу.

17 серпня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров висловив надію, що Москва разом з Берліном, Парижем і Вашингтоном зуміє «допомогти налагодити прямий діалог» між Києвом і сепаратистами. Україна відмовляється від прямих переговорів з бойовиками, оскільки вони не були законно обрані і, отже, не є законними представниками населення Донбасу.

Місцеві вибори на Україні, призначені на 25 жовтня 2015 року, також є джерелом роздратування для Москви. Всупереч другий Мінським домовленостями, проросійські сепаратисти відмовилися проводити вибори відповідно до законодавства України, і призначили свої власні «вибори» на 18 жовтня і 1 листопада. Кремль хоче схилити Київ і Захід до визнання легко передбачуваних результатів цих сепаратистських «виборів», щоб таким чином легалізувати контрольовані Москвою режими.

Можливо також, що метою постійних обстрілів є провокування України на відповідну атаку проти російсько-сепаратистських сил. У такому випадку Москва зможе використовувати цю атаку як привід для нової масштабної ескалації із залученням регулярних російських військ.

Поки що Захід реагує на новий цикл насильства тільки заявами про свою заклопотаність, які Москва передбачувано ігнорує. Навіть знищення автомобілів ОБСЄ в Донецьку 9 серпня не викликало по-справжньому різкої реакції з боку Вашингтону чи Брюсселю.

Заходу пора б зрозуміти, що готовність Москви виконувати свої зобов'язання не може бути «куплена» за рахунок поступок з боку України. Путін хоче отримати всю Україну, і якщо він отримає її, тоді настане черга і країн Балтії.

Тільки рішучі заходи можуть зупинити російську агресію:

Перш за все, Захід повинен ясно дати зрозуміти, що будь-які подальші ескалації, навіть незначні, дорого обійдуться Кремлю. Пакети жорстких санкцій повинні лежати на столі, готові до вступу в силу в разі відновлення атак або обстрілів. Москва подумала б двічі, перш ніж починати ескалацію, якби знала, що її дії призведуть до відключення Росії від системи SWIFT, і що можлива атака на Маріуполь може мати наслідком ембарго на російську нафту.

По-друге, Захід міг би утримати Росію від безперервних поставок військової техніки сепаратистам, ввівши компенсаторні поставки оборонних озброєнь для України. Готовність Кремля поставляти нові танки і БТРи сепаратистам зменшилася б, знай він, що Київ отримає натомість відповідну кількість «Джавелін», здатних нейтралізувати отриману бойовиками техніку. Західні контрбатарейна радари могли б стати хорошою відповіддю на поставки російських систем артилерійського вогню. І так далі - до тих пір, поки Москва не зрозуміє, що подальше нарощування поставок озброєння позбавлене сенсу.

По-третє, Євросоюзу слід багаторазово збільшити фінансову допомогу Україні. Однією з головних цілей російської військової ескалації є економічне виснаження України і перетворення її в що не відбулася (failed state). Навіть однієї п'ятої частини тієї допомоги, яку ЄС надав Греції, вистачило б Україні, щоб подолати нинішню кризу і позбавити Кремля надії побачити крах української економіки.

Захід повинен, нарешті, в корені змінити своє ставлення до питання надання допомоги Україні і почати використовувати найбільш ефективні заходи, а не найменш витратні. Франції та Німеччини не слід забувати, хто заблокував шлях України в загальну систему безпеки НАТО, а Євросоюзу - пам'ятати, чиї нафтодолари дозволили Путіну відтворити військову машину, яка тепер вбиває тисячі українців.