Російська мілітаризація Вірменії

Автор: sasha от 21 вересня, розділ: Новини / Росія, переглядів 1 342

У ході проведеного в Душанбе саміту ОДКБ президент Вірменії Серж Саргсян запропонував активувати миротворчий компонент цієї організації, і в якості необхідної для цього структури запропонував Центр з підготовки бригади миротворців у Вірменії. По суті це, напевно, єдине конкретна пропозиція, з яким виступив Серж Саргсян на саміті ОДКБ.
Причому, дуже важко сказати, наскільки ця пропозиція виходить з интересов Вірменії.
Проблема в тому, що ця пропозиція - не що інше, як просто пропозицію про те, щоб перетворити Вірменію у військову базу для миротворців ОДКБ. Центр з підготовки миротворців означатиме постійна присутність миротворців ОДКБ у Вірменії. Точніше, це буде присутність російського миротворчого контингенту, оскільки казахські, білоруські або киргизькі і таджицькі миротворці навряд чи щось «загубили» у Вірменії.
Пропозиція Вірменії, по всій вірогідності, є відповіддю Росії на відкриття навчального центру НАТО в Грузії. У відповідь на це Росія, судячи з усього, зажадала від Вірменії виступити з пропозицією про створення центру миротворців, за допомогою якого Москва збільшить свою військову присутність у Вірменії.
Поки це присутність забезпечує у Вірменії сто другий військова база, которая поки більше вбила громадян, ніж принесла якусь практичну користь безпеки Вірменії. У країні є і прикордонні війська РФ, які після розвалу СРСР охороняють кордони Вірменії з Іраном і Туреччиною. І ось Москва фактично почала процес розміщення третьої військового компоненту у вигляді Центру з підготовки миротворців ОДКБ. Тобто збільшується рівень російської військової мілітаризації Вірменії. Це, природно, буде представлятися як зростання рівня безпеки, але якщо таке російська військова присутність і забезпечує якусь безпеку, то виключно безпеку російської імперії у Вірменії.
Напевно, зовсім не випадково Серж Саргсян під час зустрічі в Москві з Путіним 7-го вересня підкреслив, що повідомить подробиці щодо ситуації на вірмено-азербайджанському кордоні на саміті ОДКБ. Це очевидним чином свідчило про те, що мова йде про подання якогось пропозиції з боку Вірменії, і зараз, ознайомившись з характером цієї пропозиції, стає очевидно, що доручення щодо цієї пропозиції Вірменія отримала від Москви. В іншому випадку, якби йшлося про інтереси Вірменії, то пропозиція Єревана носило б більш практичний характер і більш предметно зачіпало б проблему протистояння Вірменії зовнішній загрозі.
Миротворці, як правило, не запобігають небезпека, а всього лише встановлюють якесь міжнародний вплив, дивлячись, під яким заступництвом вони виступають. Отже, якщо мова йде про миротворців ОДКБ, то це означає, що йдеться про встановлення російського впливу, а не про забезпечення безпеки Вірменії. Більше того, миротворці зазвичай приходять «панувати над руїнами», і в цьому сенсі пропозицію, зроблену ОДКБ, ніяк не поміщається в рамки інтересів і безпеки Вірменії.
Паралельно з цим створення у Вірменії Центру миротворців ОДКБ, яке запропонував Серж Саргсян, по суті означатиме переоріентіровку миротворчої бригади Вірменії в бік російського підпорядкування. Ця бригада була створена як взвод, потім розгорнулася за підтримки НАТО, брала участь у ряді дій під заступництвом НАТО, отримала досить високі оцінки, відзначилася своєю високою підготовкою, вважалася однією з найбільш передових одиниць Збройних сил Вірменії. І на основі Центру цієї бригади створюється Центр з підготовки миротворців ОДКБ, що означає, що миротворці Вірменії поступово перейдуть від партнерства з НАТО під заступництво ОДКБ, тобто, миротворці Вірменії будуть мати справу з НАТО в тій мірі, яка буде відповідати рамкам партнерства НАТО- ОДКБ. А по цій частині сьогодні навіть партнерства немає, і відносини поступово загострюються.
Тобто, пропозиція Сержа Саргсяна відрізає бригаду вірменських миротворців від НАТО, у всякому разі, у середньостроковій перспективі. Це ще одне свідчення того, що пропозиція виходить не з інтересів Вірменії та проблем безпеки, а обслуговує суто російські інтереси.
Таким чином, після зустрічі Путін-Саргсян 7-го вересня і наступних подій, наприклад, заяви представника президента РФ про візит керівника Криму до Вірменії, і саміту ОДКБ 15-го вересня Вірменія вступила в чергову стадію тиску і істотно піддається цьому тиску. Ця стадія слідує за літнім періодом, коли Вірменія дозволила собі у військово-політичному і економічному плані кілька важливих кроків у західному напрямку.
По всій імовірності, Росія переходить до контратаки, і в цьому плані залишаються відкритими кілька важливих питань: поступилася Чи Росія Заходу за цей час? Отримала вона право збільшити тиск на Вірменію? Перейшла Чи Вірменія якісь межі, і тому Москва вирішила стиснути своє кільце? Чи досягла Москва певних домовленостей з Анкарою і Баку для гальмування активується і дедалі більшого ролі Вашингтона? Чи робить Серж Саргсян чергові поступки Росії, щоб не отримати удар з внутрішньополітичних позиціях і забезпечити міцність влади, як два роки тому у вересні?
Оригінал публікації: Հայաստանի ռուսական միլիտարիզացիան ավելանում է