Одеське підприємство отримає доступ на ринок обсягом $75 млрд
Переговори про початок складання в Україні в 2016 р. китайських легких штурмовиків Hongdu вийшли на завершальну стадію. Сторони обіцяють підписати контракт на початку наступного року. Збірка буде проводитися на потужностях одеського підприємства «Одесавіаремсервіс» концерну «Укроборонпром». Цей літак оснащений українським двигуном, який раніше поставлявся для нині припиненого російського проекту Як-130. Тепер замість РФ наші двигуни купують два найбільших споживача. Це завод їх ліцензійної збірки в КНР, де вони виходять під брендом WJ. А також завод китайської компанії Hongdu в Пакистані, який збирає прототип L-15 Lift — літак L8 під місцевою маркою Karakorum 8.
Легкі штурмовики мають бойову навантаження до 3 т і призначені для ракетних ударів по поверхні не в рамках повномасштабних воєн, а локальних бойових дій малої інтенсивності. Секрет популярності літаків цього класу на світовому ринку полягає в тому, що паралельно з локальними бойовими операціями вони виконують функцію основного навчально-бойового літака (НБЛ) для підготовки пілотів. А неперевершеність НБЛ в локальних антитерористичних операціях малої інтенсивності робить їх найбільш затребуваною моделлю військової авіатехніки. У 2015 р. незадоволений попит світового ринку на літаки класу «легкі штурмовики-НБЛ» складав 2500 одиниць і оцінювався в середньому від $75 млрд. Цей сегмент ринку авіатехніки продовжує стрімко зростати з-за дуже обмеженого клубу основних виробників. Зараз у нього входять п'ять компаній з Великобританії, Італії, Чехії, Китаю і Південної Кореї. Росії ж доведеться покинути цей клуб (доказом тому — зрив цілого ряду поставок в 2011-2015 рр..).
Тепер Україна отримає можливість заробляти разом з Китаєм, витіснивши РФ з світового авіаційного ринку в сегменті легких штурмовиків. Цю задачу Пекіна і Києва полегшили два чинники. По-перше, на початку 2015 р. під тиском санкцій США і ЄС був повністю заморожений російсько-французький проект МІГ АТ по виробництву легких штурмовиків покоління 4+. По-друге, в минулому році Україна ввела ембарго на постачання проекту Як-130, а саме — на поставку росіянам призначених для цієї моделі літаків авіадвигунів, гідравліки, авіаракет, головок самонаведення і прицільно-навігаційних комплексів. На ринках цих ключових сегментів військового авіабудування українські виробники займають монопольне становище в країнах колишнього СРСР. Список лідерів очолюють «Мотор Січ», «Дніпромашзавод», «Радар», а також державні КБ «Луч», «Арсенал» та «Івченко Прогрес».
Потреба ВКС РФ в літаках Як-130 складає 225 одиниць. Через неможливість налагодити серійне виробництво спроектованого в Україні авіадвигуна і виснаження власних складських запасів моторів Кремль змушений відкласти терміни раніше укладених зовнішніх контрактів. У минулому році, наприклад, РФ довелося призупинити контракт на постачання літаків цієї марки своєму головному глобальному військовому союзнику — режиму Башара Асада. Він передбачав поставку в 2014-2015 рр. 36 літаків під кредит на суму $550 млн. Роком раніше, в 2013 р., з тієї ж причини був анульований контракт на поставку новій владі Лівії восьми літаків цієї марки на суму $50 млн. І це далеко не єдині випадки. Портфель зовнішніх замовлень РФ в секторі виробництва легких штурмовиків тепер формують лише дві країни — Алжир та Білорусь. Вони згодні купувати по чотири—вісім літаків в рік виключно під кредит виробника і в непроектній комплектації — російськими копіями українських розробок. Це майже гарантує збої в експлуатації і дорогий ремонт, що особливо трагічно у випадку з гідравлікою. Деякі ЗМІ висловлювали припущення, що обидві країни йдуть на це виключно тому, що мають можливість купувати в України двигуни і деяке інше обладнання самостійно.
Куди відправляться українські літаки
Якщо в Пекіні та Києві домовляться перенести китайсько-пакистанське досвід з літаком L8 на проект L-15 Lift, цілком можливо, що ці країни захочуть оновити свій авіапарк на літаки нового покоління. Серед них, поряд з китайським експортом, може знайтися місце і майбутнім літакам українсько-китайської зборки.
Джерело: Андрій Старостін
Поки що цілком певно (навіть якщо ми ще чекаємо остаточного підтвердження), що російський плацдарм біля Білогорівки
